Про мене

Педагогічне ессе
Роздуми про моє покликання 
          Моя педагогічна стежина, мабуть, почалася ще в далекому дитинстві. Я зростала в учительському оточенні, адже мама – педагог. Вважаю, що вже тоді поринула в таємниці вчительської праці.
          А той, хто хоч трішечки стикався з цією професією, знає, що вона особлива. Вона необмежена в часі, просторі, для неї не існує ні початку ні кінця, продовжується завжди. Це, можливо, навіть не професія, а місія, яка єднає людські душі й серця, красу, вміння вірити у справедливість.
          Завжди намагаюся розуміти й відчувати душу дитини, намагаюся сіяти вічне в дитячих серцях.
          Учительська душа сповнена вірою, щедрістю і милосердям.
          Учитель віддає більше, ніж бере. І крок за кроком веде дітей у світ знань. Вчитель відкриває двері у складне життя, допомагає втриматися у шаленому вирію нашого сьогодення.  В його серці є місце для кожного, а душа сповнена любовю, повагою і вірою.
          Вчитель є взірцем усього кращого, він не має права на помилку, бо мусить освітлювати дорогу усім, у кого є сумніви, вчити долати перешкоди, насолоджуватися життям.
          А я хочу вірити в кожну дитину, хай вона міцно стане на рідну землю, хай буде оточена любов’ю й  повагою, нехай мета її буде незламною, а віра міцною, а в царстві дитинства, хай панує спокій і впевненість, вдячність і порозуміння. І нехай достане сили моїм рукам міцно тримати і майстерно вести дитячі долі дорогою життя.
          На мою думку, в професії вчителя є складові архітектора, як будівничого дитячої особистості, скульптора, який відсікає все зайве, аби створити щось величне, живописця, який передає красу довкілля, лікаря, завданням якого є оздоровлення душі і тіла, археолога, який впевнено досліджує і являє світові таємниці, хлібороба, який засіває ниву, аби вона проросла врожаями.
          Вчитель творить все це, водночас, тримаючи в своїх руках найтендітніше творіння – дитячу душу.
          І дуже хочеться не помилитися, а підібрати золотий ключик до його величності Дитинства, створити атмосферу віри, надії, любові, впевненості в майбутньому, вчити перемагати , долати перешкоди. І знову вчити і вірити, вірити в кожну дитину...
          І тільки-но осінь ледь помітно доторкнеться своєю ніжною долонею до красуні природи, починається навчальний рік. Першого вересня в імя правди і життя творить свій кожен крок і урок учитель.
           В імя добра і справедливості, осяяний лагідним сонячним промінням, входить до класу ВЧИТЕЛЬ.
«Учителю! Ти – слава України,
Всіх звершень людства непогасна грань,
В тобі народ пізнав свої глибини,
Ти розквітаєш квіткою калини

У майбуття злото-блакитну рань!»

2 коментарі: